15 років Zero Trust: уроки, які варто врахувати ІТ-директорам

За 15 років свого існування Zero Trust перетворився з концепції на найбільш обговорювану архітектуру безпеки. Але, як показує практика більшості компаній, справжня реалізація моделі досі лишається викликом. Це, звісно, відбувається не через слабкість самої ідеї, а через складність її практичного втілення.

Чому Zero Trust важливий уже зараз

Zero Trust народився як відповідь на фундаментальний недолік традиційної моделі з периметром: жорсткий контроль доступу на вході та надмірна довіра до внутрішніх користувачів і систем. Суть Zero Trust  нікому не довіряти автоматично і перевіряти все: кожну ідентичність, пристрій та транзакцію, незалежно від того, чи знаходиться вона «всередині» мережі чи ззовні.

Це вже не теоретична рекомендація, а реальна відповідь на сучасні загрози:

• крадіжки облікових даних та внутрішні ризики залишаються одними з найпоширеніших причин інцидентів;
• захист тільки периметра вже не здатний уповільнити просування атак;
• гібридні робочі моделі та хмари розмивають кордони корпоративної мережі.

Zero Trust фокусується на мінімальному доступі (least privilege) та безперервному підтвердженні довіри, що значно зменшує потенційний «blast radius» при компрометації окремого елементу.

Чому реалізація Zero Trust залишається складною

1) Zero Trust – не коробковий продукт

Немає універсального «чарівного» рішення, яке можна просто встановити. Це архітектурний підхід, що включає people-process-technology, інтегрований у інфраструктуру, процеси й культуру організації.  Саме через це у багатьох компаніях Zero Trust реалізований частково або фрагментарно – він добре працює у підмножині систем, але не у всій ІТ-екосистемі.

2) Технологічні борги та старі рішення

Багато організацій працюють зі legacy-системами, які не підтримують сучасні механізми автентифікації та сегментації. Їх інтеграція у Zero Trust вимагає додаткових витрат часу та ресурсів.

3) Банальна, але важлива проблема – людський фактор

Zero Trust накладає на користувачів додаткові перевірки і якщо вони погано продумані, це призводить до труднощів у роботі, спроб обходу контролів, зниження продуктивності. Це не технічна, а психологічна проблема: люди схильні уникати зайвого опору та шукати найпростіший шлях до результату.

Що працює і де варто зосередитись ІТ-лідеру

Фокус на ідентичності та доступі

Zero Trust не про мережевий периметр, а про хто, звідки, з чого та до чого саме має доступ. Тому стратегії повинні охоплювати:

• сильну автентифікацію;
• контекстний контроль доступу;
• сегментацію трафіку;
• моніторинг подій у реальному часі.

Інтеграція безперервної валідації

Ми рекомендуємо переглянути доступ на основі ідентифікації – це підхід, де кожен сеанс зв’язку \ то людина-сервіс або сервіс-сервіс підлягає безперервній верифікації, мікросегментації та дотриманню принципу найменших привілеїв; впроваджувати Conditional Access, 2FA/MFA, Device Posture та Least-Privilege.

Враховувати не лише зовнішні загрози, але і внутрішні ризики

Zero Trust так само потужний проти внутрішніх загроз, як і проти зовнішніх: він мінімізує привілеї та обмежує рух по мережі навіть після компрометації облікового запису.

Якщо підсумувати

Zero Trust сьогодні вже не модний термін, а необхідна стратегія захисту. Але повне впровадження це марафон, а не спринт. Тут є свої вимоги:

• чіткий план;
• поетапне впровадження;
• баланс між безпекою та зручністю;
• підтримка від топ-менеджменту.

ІТ-директорам та CIO варто розглядати Zero Trust не як окремий проєкт, а як довгострокову еволюцію корпоративної архітектури з реальними бізнес-вигодами: від зменшення ризику до підвищення довіри партнерів, клієнтів і регуляторів.

Як інтегратор ми готові допомогти з технічними рішеннями, а також створити практичну дорожню карту впровадження Zero Trust, адаптовану під вашу специфіку бізнесу.